Антрацитівський  районий суд Луганської області

Позивач:       Блажкова Інна Андріївна

индекс, область, город, улица(квартал)

Відповідач:    УПФУ в Антрацитівському районі

индекс, область, город, улица(квартал)

ПОЗОВНА     ЗАЯВА

про  стягнення  недоплаченої щомісячної соціальної

 допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Я відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» маю статус дитина війни.

Відповідно до ст.. 6 цього закону з 1 січня 2006 року щомісячно мені повинна виплачуватися як дитині війни соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак вищевказана соціальна допомога органами Пенсійного фонду України мені не нараховувалась і не сплачувалась.

Про те пунктом 17 статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110, викладеною цим законом у новій редакції, установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону Україні «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований  22 березня 2006 року і набрав чинність 2 квітня 2006 року.

Тобто, з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішенням на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися.

Законом України № 489-V від 19.12.2006 р. «Про державний бюджет України на 2007 рік», а саме п. 12 ст. 71 призупинена дія ст.. 6 розділу 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році.

Однак, Конституційний суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, по справі № 1-29/2007, резулятивній  частині вирішив:

–  у п/п 7 п. 1  визнано таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»;

–  у  п. 3  визначені неконституційними положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006р.;

–  у  п. 5  визначено що рішення Конституційного суду в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, яки виникли внаслідок дій, положень статей зазначених законів, що визнани неконституційними;

–  у  п. 6 визначено що Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантій, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме п.12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», визнано неконституційними.

Після прийняття Конституційним судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Отже з часу прийняття цього Рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Тобто, відповідно до вищевказаного роз’яснення  у 2009 році право підвищення до пенсії мали нараховуватись органами ПФУ у період часу з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.

Проте згідно з Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Будь-які обмеження щодо виплати у 2009 році соціальної допомоги, передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Держаний бюджет України на 2009 рік» чи іншими законами України не передбачалось. Тобто у 2009 році соціальна допомога повинна була виплачуватись в розміри 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата мені соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною та такою, що суперечить Конституції та законам України.

Розмір соціальної допомоги, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

Отже, про грубе порушення моїх прав, що на момент винесення рішення Конституційним судом тривало понад півтора року, мені стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, тобто я про свої права дізналась(вся) у квітні 2009 року.

Крім того, відповідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 3 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2004 року за № 1261, завданням Пенсійного Фонду є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно з законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. При цьому згідно п. 2 зазначеного положення Пенсійний Фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства та здійснює контроль за їх реалізацією.

Тому відповідачем по справі має бути саме орган ПФУ.

На підставі викладеного, керуючись частиною другою статті 3, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтями 8, 22, 55, 95 Конституції України, статтями 15,16 ЦК Украіни, ст.3,15 ЦПК України,

П Р О Ш У :

                1.Визнати дії відповідача неправомірними.

2. Провести перерахунок недоплаченої мені щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 09.07.2007року по 31.12.2009р.

3. Зобов’язати відповідача нарахувати та виплачувати мені щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, надалі при нарахуванні пенсії.

4.Усі судові витрати покласти на відповідача.

«…..»………………………2010 г                                       ………………………. …………………….